Відсоток ВІЛ-позитивних українців, які стикаються з дискримінацією у вигляді пліток та погроз із боку соціального оточення, з 2010 до 2020 роки впав із 30% до 8% і з 18% до 5% відповідно. Такі висновки слідують із четвертої хвилі дослідження «Індекс стигми людей, які живуть із ВІЛ, в Україні (2020)». Попередні заміри проводились у 2010, 2013, 2016 роках.
Відсоток випадків відмов людям із ВІЛ у медичних послугах впав до 4%, порівняно з 22% у 2010 році. Також у п’ять разів знизився рівень несанкціонованого розголошення ВІЛ-статусу з боку медичних працівників — 6% пацієнтів зазначили про такий досвід у 2020 році.
Водночас, рівень самостигми й самодискримінації серед пацієнтів із ВІЛ лишається головною проблемою. Незважаючи на значний глобальний прогрес у лікуванні ВІЛ-інфекції, доступне лікування, існування профілактичних медичних препаратів та доступних сервісів, люди з ВІЛ продовжують відчувати сором і провину через ВІЛ-статус та можуть відмовлятися від медичної допомоги і близьких стосунків.
Так, 68% ВІЛ-позитивних пацієнтів зволікають із початком лікуванням насамперед через страх осуду й поганого ставлення до себе, у тому числі і з боку лікарів.
Згідно з дослідженням, лише половина людей із ВІЛ знають, що є закони, які можуть захистити їхні права.
Попри поступове толерування українського суспільства до ВІЛ-інфекції, брак поінформованості серед загального населення, та, навіть, медичної спільноти, провокує нові випадки дискримінації людей із ВІЛ.
У 2020 році кожен п’ятий ВІЛ-позитивний пацієнт стикався з дискримінацією з боку медичного персоналу. Також кожна п’ята людина з ВІЛ стикалася з несанкціонованим розкриттям статусу протягом року.
Найбільш вразливими до осуду та дискримінації є представники ключових ком’юніті: майже кожен четвертий робітник комерційного сексу та кожен п’ятий представник спільноти чоловіків, які мають секс із чоловіками, стикався з дискримінацією через свій ВІЛ-позитивний статус.
У 2021 році підвищення рівня поінформованості, як серед людей із ВІЛ так і серед оточення — є головним завданням. ВІЛ-інфекція є хронічним захворюванням, яке піддається лікуванню, що дозволяє контролювати стан здоров’я.
В Україні за оціночними даними проживає 251 168 людей із ВІЛ. Кожна третя ВІЛ-позитивна людина досі або не знає свій ВІЛ-статус, або залишається поза межами медичного нагляду і, відповідно, не отримує лікування (антиретровірусну терапію). Терапія дає змогу людям із ВІЛ жити повноцінним життям: мати сім’ю, бути соціально активним.
Дослідження «Індекс стигми людей, які живуть із ВІЛ, в Україні (2020)» проведено БО «100 % Життя» в рамках Проекту USAID HealthLink, за методологічної підтримки Global Network of People living with HIV (GNP+). Виконано аналітичним центром АЦ «Соціоконсалтинг». Вибірка склала 2200 респондентів.
