Машину зустрічають розпечені сонцем поля й посадки. Із Сум до Бурині — трішки більше 80 кілометрів. Картинка майже не змінюється, доки авто котиться гарячим асфальтом.
Із обласного центру до Бурині везуть продуктові набори. Великі пакунки їжі, передбачені для людей, які лікуються від туберкульозу.
У лютому місто одним із перших, після прориву кордону, зустріло колони російської техніки, яка їхала у напрямку Києва. Росіяни поставили блокпости на виїздах, затримували людей і забирали телефони, обстрілювали будинки мирних жителів і трасу. У квітні, коли виходили із Сумщини, хаотично обстріляли двори й цивільні машини.
Як у перші місяці війни в блокованому місті, котрим курсувала армія рф, допомагали хворим на туберкульоз — читайте у новому тексті.
— Я була в робочому кабінеті, коли почула гул техніки. Вийшла з лікарні й побачила цілу військову колону.
Вікторія Борисенко — медсестра протитуберкульозного кабінету Амбулаторії загальної практики-сімейної медицини міста Буринь, також близько двох років жінка працює соціальною працівницею у громадській організації “Клуб “Шанс”. Протягом цього часу вона опікується людьми, які амбулаторно, тобто вдома, лікуються від туберкульозу.
Серед задач соціальної працівниці — проводити зустрічі із хворими, консультувати їх із питань туберкульозу, опитувати про побічні дії на ліки. Робити все, щоб людина не перервала лікування туберкульозу, мала постійну підтримку та мотивацію долікуватися.
— Ситуація в Бурині була страшною, ми знаходилися в блокаді 41 день. Проте, наші медики щодня їздили на велосипеді на роботу в лікарню. Часом, чули вибухи й постріли, бачили російських солдатів, і не знали, чого від них очікувати.
Вікторія говорить — особливо страшно було, коли армія рф поверталася через Сумщину до росії. “Тоді вони стріляли абсолютно хаотично”.
Попри блокаду, у місті був запас протитуберкульозних препаратів, за словами соцпрацівниці, переривання лікування через нестачу медикаментів у хворих не було.
— На початок повномасштабного вторгнення у мене під соціальним супроводом були 11 людей, які лікувалися від туберкульозу. Це — мешканці Бурині та прилеглих сіл. Медики змогли видати всім препарати на місяць наперед. Тим хворим, які не змогли приїхати за таблетками в лікарню, медичні працівники організували доставку ліків додому.
Раз у місяць пацієнти приходили на здачу аналізів. “Отакі в нас хоробрі люди”, — додає соціальна працівниця.
— Так співпало, що один із хворих йшов на обстеження, коли містом рухалася колона російської техніки. Вони почали хаотично стріляти. Цей чоловік, він подумав, що стріляють йому в спину. Прийшов до нас, і каже: “Я стільки пережив, доки дійшов”.
— Мокроту на обстеження доставляли з Бурині в Суми навіть у перший місяць війни.
Кілька людей завершили лікування під час блокади міста. Один — із Бурині, інший — з прилеглого села. “Перший відразу пройшов обстеження. Другий — буквально за тиждень після звільнення міста приїхав і успішно здав усі аналізи”.
— Невдалого лікування не було. Зачасту клієнти приймають перший ряд антибіотиків, переносять препарати добре. Навіть ті, у кого був другий ряд ліків, побічних реакцій не мали. Вони терпляче п’ють пігулки за графіком. Аби перевірити це, я завжди питала, які в них залишки препаратів і звіряла зі своїми даними. Якщо знають — значить контролюють.
За прихильність до лікування та безперервний прийом медикаментів “Клуб “Шанс” безкоштовно видає клієнтам продуктові набори. Це пакунки з крупою, цукром, олією, тушкованим м’ясом.
Саме їх сьогодні привезли в місто. Це — не перша поставка продуктів від організації в Буринь, першу партію після звільнення доставили вже 28 квітня.
Діяльність щодо соціального супроводу клієнтів із туберкульозом СОГО «Клуб «Шанс» здійснює в рамках проєкту за фінансуванням БО «100% життя» – Мережа ЛЖВ, співпрацюючи з медичним закладом КНП СОР «Регіональний клінічний фтизіопульмонологічний медичний центр».
