У Сумах працює мобільна амбулаторія громадської організації «Клуб «Шанс». Це — великий автобус, пересувний пункт профілактики соціально небезпечних хвороб: ВІЛ, вірусних гепатитів, туберкульозу. Клієнтами амбулаторії є люди, які вживають ін’єкційні наркотики. Тут їм безкоштовно видають стерильні шприци, консультують і тестують.
Розповідаємо детально, як працює мобільна амбулаторія під час повномасштабного вторгнення та як війна вплинула на пацієнтів.
«Доставка «на дом»
«Як тільки в Сумах відкрилася організація «Клуб «Шанс» — ми почали приходити за шприцами. Це було 18 років тому. На нашому районі жило багато споживачів наркотиків, спрацювало сарафанне радіо».
Більшу частину життя Іра* вживає наркотики. Почавши курити гашиш ще у 15 років, перейшла до опіоїдів, а згодом — після 40 років — до психостимуляторів. Розповідає, коли починала колотися — ще були скляні шприци: «Часом проварювали їх в окропі, а було, що й просто полоскали водою. Купити багато шприців не могли, тож зачасту використовували один на всіх».
У 2006 році в Сумах почала працювати громадська організація «Клуб «Шанс», яка опікується наркозалежними. Із того часу, говорить Іра, вони з друзями мають вільний доступ до стерильних одноразових шприців. «Тоді, у нульових, ВІЛ швидко розповсюдився — ніхто не знав, що це, як передається. Зараз, після років пояснень і консультацій, усі розуміють. Загалом, уже ніхто не соромиться — у нас в компанії є люди з ВІЛ, і з гепатитами — кожен взяв свій шприц, і кожен знає, що не передасть хворобу далі».
Ірина розповідає, раніше вживала опійні наркотики — одну дозу на добу, наразі перейшла на психостимулятори, які теж вживає ін’єкційно, але у більшому дозуванні — за день може вколотися два-три рази.
«По перше, я колюся в пахову зону, робити це одною голкою кілька разів незручно — вони швидко тупляться. Із першого разу можна не попасти, або зробити це неправильно, тож шприців потрібно багато — до десяти на добу. Постійно купувати їх в аптеці — щоденно, роками — дорого».
Обираючи між стаціонарним офісом і мобільною амбулаторією «Клубу «Шанс», Ірина зачасту зупиняє свій вибір на автобусі — говорить, зручно, що соцпрацівник приїжджає безпосередньо на її район.
«Від мого дому до найближчого стаціонарного пункту — пів години ходьби. Йти важко, особливо, якщо погане самопочуття. А так — «доставка «на дом», — сміється жінка.
У мобільній амбулаторії є робочий телефон, номер якого знають всі клієнти, які користуються її послугами. Працівник амбулаторії Валерій Котовський ділиться, — люди можуть телефонувати не лише, щоб дізнатися маршрут автобуса, а й для швидкої консультації чи за підтримкою.
«Бувало, ми дзвонили за порадою, Валера телефоном розбирав наш запит, і далі ми вже знаходили час, щоб підійти до стаціонарного офісу, поспілкуватися там із соціальним працівником, чи поїхати в лікарню», — додає Ірина.
За час повномасштабного вторгнення, окрім роздаткового матеріалу: шприців, презервативів, лубрикантів і голок, Ірина отримувала в Шансі ще й гуманітарну допомогу: продуктові набори з рисом, макаронами, тушкованим м’ясом.
*Ім’я змінене з етичних міркувань авторки.
Про роботу амбулаторії
Протягом одного робочого дня мобільна амбулаторія «Клуб «Шанс» проїжджає три локації в обласному центрі. Місця збору щодня чергуються, й охоплюють різні мікрорайони Сум. На одному місці автобус стоїть дві години.
Загалом, вулична практика роздавання шприців та засобів контрацепції має назву «аутріч» (outreach — «зовнішній контакт»). Соціальні працівники чи волонтери виходять на вулиці, місця збору чи проживання споживачів ін’єкційних наркотиків і працюють з ними, консультують та обмінюють (роздають) чисті шприци, голки, спиртові серветки.
«За один раз я можу охопити послугами і район залізничного вокзалу, й Роменську, або — район центрального ринку. Але не можу сказати, що клієнти тримають у голові розклад виїздів, радше, ситуативно бачать автобус і заходять», — говорить працівник «Клубу «Шанс» Валерій Котовський.
Великим попитом серед клієнтів користуються шприци й презервативи — їх беруть найчастіше. Чистий шприц для людини, яка вживає наркотики, — шанс не підхопити та не передати ВІЛ, вірусні гепатит В чи С. У свою чергу, презервативи й лубриканти — можливість убезпечитися від інфекційних хвороб, які передаються статевим шляхом. Тож працювати в напряму профілактики, говорить Валерій, стратегічно важливо — ця робота рятує не лише наркозалежних, а й їх близьке оточення, а глобально — навіть загальний соціум.
«Також для клієнтів амбулаторії ми проводимо асистоване тестування на ВІЛ швидкими тестами. Я надаю їм дотестову та післятестову консультацію. Пояснюю, як працює тест на ВІЛ: одна смужка — він в робочому стані та вірус не виявлено. Дві смужки — можуть бути виявлені антитіла», — розповідає Валерій Котовський.
Окрім цього, на базі амбулаторії клієнтам, які вживають ін’єкційні наркотики, видають набор від передозування. Туди входять дві ампули налоксону, який допомагає врятувати життя, адже є антидотом у випадку передозування опійними наркотиками, інструкція до препарату, два шприци і дві спиртові серветки. Також кожному клієнту попередньо проводять консультацію про ризики передозування та їх запобігання, налоксон і правила його використання й видають інформаційний буклет.
«Єдине, дуже жаль, що налоксон не ефективний до психостимуляторів. Тобто якщо передозування сталося на фоні вживання, наприклад, солей — рятувати людину нічим», — розповідає соціальний працівник.
Про клієнтів амбулаторії
«Розумієш, що найбільш образливо? Вживати починають із 15 років, і найчастіше — психостимулятори, солі. Я ж їжджу містом, бачу їх: «наш», «наш», «наш», — розповідає Валерій.
За словами соціального працівника, наркотик змінює не лише свідомість людини, й зовнішність, повадки, манеру говорити, ходити тощо. Попри те, що вік клієнтів молодшає, послуги в організації надають лише від 18 років.
Обслуговують клієнтів анонімно, проте, кожен із них має пройти певну реєстрацію, отримати спеціальний код і картку.
«Сарафанне радіо» давно рознесло інформацію про нашу організацію серед споживачів наркотиків, але коли приходить молодь, вони не хочуть ставати клієнтами, реєструватися — і мова не про довіру, мова про те, що вони не вважають себе залежними».
Наразі наймолодшому клієнту мобільної амбулаторії — 20 років.
Також цьогоріч з’явилися нові клієнти — переселенці. Із останніх — у травні клієнтом амбулаторії став чоловік із Харкова, який переїхав до Сум через війну.
***
У перші місяці повномасштабного вторгнення робота амбулаторії змінилася. Кілька тижнів у 2022 році соціальні працівники видавали шприци з власного будинку або виїжджали по дзвінку. За два тижні мобільна амбулаторія поновила роботу й часом їхала на пункти навіть під сиренами повітряної тривоги й канонадами.
Із квітня 2022 року й до сьогодні мобільна амбулаторія «Клуб «Шанс» працює щоденно за звичним графіком. Цьогоріч поблизу локації, на якій зупиняється автобус, прилетів російський КАБ — армія РФ ударила по промисловому об’єкту Сум. На щастя, за графіком автобус залишив той мікрорайон і рухався до іншого.
Загалом, за шість місяців 2024 року послугами мобільної амбулаторії скористалися майже 1300 клієнтів організації, вони отримали 4345 консультацій. Соціальний працівник амбулаторії провів 1010 асистованих тестів на ВІЛ, 80 тестів на гепатит С, 1057 скринінгів на туберкульоз.
***
Діяльність мобільної амбулаторії «Клуб «Шанс» стала можливою завдяки фінансуванню від МБФ «Альянс громадського здоров’я» і ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України».
